День Св. Єронима, перекладача Св. Писання

    Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Єронима (Св. Єроніма або ж Св. Ієроніма). Єроним народився в маленькомі селі на узбережжі Адріатичного моря приблизно 345 року по Р. Х. В молодому віці він відправився на навчання до Риму, де й був охрищений. Після тривалих подорожей він обрав чернецьке життя і провів п'ять років у сирійській пустелі. Там він опанував гебрейську (давньоєврейську) мову, мову Старого Заповіту. Після рукопокладання в Антіохії та відвідин Риму й Константинополя, Єроним оселився у Віфлеємі.  Свої мовні здібності він використав для перекладу Біблії з давньоєврейської, арамейської та грецької мов (мов оригіналу) на латину, найбільш поширену тогочасну мову. Понад тисячу років цей переклад, який називається Вульґата, залишався авторитетною версією Біблії у Західній Церкві. Ставши одним з найбільших вчених у ранній Церкві, Єроним був покликаний до осель небесних 30 вересня 420 року. Першим місцем його поховання став Віфлеєм, а потім його останки було перенесено до Риму. День Св. Єронима через його перекладацький подвиг також вважається Міжнародним днем перекладача.

Молитва на День Св. Єронима, перекладача Св. Писання:

Господи, Боже правди!  Твоє Слово - світильник для ніг наших і світло для нашої стежки. Твій слуга, Єроним, радів, досліджуючи Святе Писання та переклав був його латиною. Поблагослови Церкву Твою здібними та вірними перекладачами, аби люди Твої завжди мали Слово Твоє і побожні твори Твоїх учителів і слуг рідною мовою. Подай, аби ті, що далі читають, позначають і споживають Твоє Слово, знаходили в ньому поживу спасіння і джерело життя.  Через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Відмінність між юдейською і християнською П'ятидесятницею

     … Стара юдейська П’ятидесятниця була святом смутку, жаху, відчаю і смерті, як це ми бачимо, коли весь народ Ізраїлю зібрався довкола гори Сінай у жахові, тремтінні і страхові (Вихід 20:18) і, на противагу цьому – нова П’ятидесятниця  має бути святом радості і життя. У це нове свято П’ятидесятниці ми повинні проголошувати радісне, дорогоцінне послання, яке наповнює наші серця радістю і відвагою. У цій новій П’ятидесятниці ми бачимо як Святий Дух перетворив малодушні, сповнені відчаю та боязливі серця Апостолів і учнів на відважних героїв, захопливих велетів та непереможних мужів, які сміливо зневажають цілий світ і самого диявола.

     Наше послання П’ятидесятниці повинне забирати весь жах гріха і смерті. Чим ти радісніший, тим надійнішою і певнішою є віра в твоєму серці, тим ближчий до тебе Святий Дух і тим більше користі ти маєш з цієї нової П’ятидесятниці.

 Мартін Лютер

Під владою людини і влада Господа

     Давид також все це давно чудесно та коротко підсумував, коли в Псалмі 113 (115:16) промовив: «Небо, – небо для Господа, а землю віддав синам людським!» Тобто над усім тим, що є на землі і належить до тимчасового, земного царства, людина має владу від Бога, але будь-що з того, що належить небесам і вічному Царству, є винятково під владою Господа небес.

Мартін Лютер

Довіряємо справу Господу: проповідь на 15-у неділю по П'ятидесятниці

ДОВІРЯЄМО СПРАВУ ГОСПОДУ

      (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      А Господь дав пізнати мені – й я пізнав, і тоді Ти вчинив, що побачив я їхні діла. А я був, мов лагідна вівця, що провадять її на заколення, і не знав, що на мене вони вимишляли затії: «Понищмо це дерево з плодом його, і з краю живих його витнім, і ймення його не згадається більше!» Але, Господи Саваоте, Ти – Суддя праведний, що досліджуєш нирки та серце, – хай над ними побачу я помсту Твою, бо справу свою я довірив Тобі! (Єремії 11:18-20). 

Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 1:2). Амінь. 

Любі брати і сестри, які проповіді лунали в Юдеї у час її воєн? Різні проповіді, бо були різні війни і різний стан народу. А ще були різні проповідники. Були вірні Богові пророки та проповідники, а були слуги диявола, які самі того не розуміючи, штовхали народ до тотальної руїни. 

В часи Ісаї, коли народ ще на настільки відступився був від Бога і мав періодично вірних Богові царів та провідників держави, Бог через уста Своїх пророків підбадьорював народ не боятися ворогів, що з мечем приходили на Юдею. І Сам Господь воював тоді за Свій народ, знищуючи Своєю могутньою силою ворожі полчища. За днів Єремії все помінялось. 

Народ вперто залишався у своїх гріхах відступництва від Бога. Плодами їхнього невірства в грядущого Христа було поклоніння чужим богам, масова розпуста і корупція, яка руйнувала і мораль, і економіку народу. Царі Юди прислухались не до пророків Божих, які кликали їх до покаяння і уповання на грядущого Христа, а слухались проповідників, які улещували вуха царів, підбадьорювали їхні грішні діяння і обіцяли нерозкаяним грішникам повну перемогу над загарбниками. 

А ті пророки та проповідники, які виявляли гріхи народу і кликали народ до покаяння і уповання на Христа, ставали в очах усіх тих, хто слухав фальшивих пророків та улесливих проповідників, ворогами правителів і навіть цілого народу. До таких ворогів зарахували були і вірного Божого пророка Єремію. 

Єремія ж був вірний Богові. І не лише був він вірний Богові. Він був також вірний Своєму народові. Він любив Свій рідний єврейський народ і прагнув йому добра. Єремія також знав, що добро для народу неможливе без Господа Месії-Христа, Який ще мав воплотитись, як про те (ще до Єремії) провіщали були інші пророки, особливо Ісая. Водночас ще до Свого воплочення Господь Христос завжди перебував зі Своїм народом і піклувався про Свій народ. 

Тож Єремія проповідував грядущого Христа і служив Йому. І закликав народ до покаяння і до уповання на Господа. Але більшість народу, яка обрала собі інших богів і відповідний спосіб життя, не хотіла слухати вірного пророка і вірних проповідників Божого Слова. Але якби ж то вони просто не хотіли слухати проповідників! Єремія каже: «А Господь дав пізнати мені – й я пізнав, і тоді Ти вчинив, що побачив я їхні діла». 

Єремія не міг читати думок інших людей. Проте Господь знає всі наші думки і помисли. Він знає всі думки і заміри сердець цілого людства. І Бог об’явив частину тих думок Своєму пророкові, аби попередити його про те, що було в серцях тих людей, до яких він проповідував Боже Слово, до яких він, у чистоті серця свого ніс Боже послання. 

А Єремія мав чисте серце. Серце Єремії було очищене через віру в грядущого Христа. Господь дав в уста Єремії Свої слова. Тож Єремія був величезним благословенням для Юдеї і ніс народові тільки добро навіть тоді, якщо те істинне добро здавалось їм злом, бо вони вже були настільки засліплені у своєму невірстві і в гріхах своїх дияволом і його нечистими духами, духами обману. 

Єремія каже: «А я був, мов лагідна вівця, що провадять її на заколення, і не знав, що на мене вони вимишляли затії…» Кожен віруючий в Христа – мов лагідна вівця. Ми не хочемо зла іншим людям. Ми прагнемо всім добра. Ми любимо Бога і ми любимо наших ближніх. Однак через те, що ми свідчимо про Христа своїми устами і своїм життям, диявол і його слуги добра нам не бажають. 

Що задумували лукаві люди для Єремії. Господь відкрив Своєму пророкові їхні нечестиві затії: «Понищмо це дерево з плодом його, і з краю живих його витнім, і ймення його не згадається більше!» Вони хотіли убити Єремію разом із його плодом, тобто – словами Божими, які він проголошував. Вони думали, що таким чином вони позбудуться речника того, що противилось їхньому уявленню про світ і про те, як все має бути і обов’язково буде. Настільки вони були засліплені дияволом! 

І сьогодні є чимало людей, які засліплені сатаною. Всі ті, хто відкидає Боже Слово, Божий Закон і Євангеліє Христове, хто глузує з Христа і з Його проповідників, усі вони вражені сліпотою від сатани, їхній розум засліпив князь світу цього, диявол і вони, звісно, теж не хочуть, аби Слово Христове чули українці або будь-які інші народи світу. В Юдеї невіруючі постановили розправитись із пророком, який свідчив їм про грядущого Христа. 

Чи боявся Єремія їхніх намірів і погроз? Очевидно, що він остерігався тих людей. Таких погроз завжди слід остерігатись. В нашій церкві біля входу висить годинник з традиційним петриківським розписом. На годиннику є надпис «Верховна Рада України». Ми ж не Верховна Рада України, то звідки в нас такий годинник? Це подарунок нашій Церкві від колишнього Голови Верховної Ради України, Андрія Парубія. 

Як ви знаєте цього поважного і щирого державного мужа, який дуже дбав про добро України, було недавно вбито посеред білого дня у Львові. Перед тим він отримував погрози і кажуть, що він звертався по захист до влади. Але захисту чомусь не отримав. Тож нечестивці його убили. Зовсім недавно інший нечестивець убив (цього разу в США ) ще одного політика з християнськими переконаннями, Чарлі Кірка. Диявол і його слуги ненавидять християнське послання, як і ненавиділи послання Божого пророка, Єремії. І не будьмо наївні – диявол бажає погибелі усіх християн. 

Єремія усвідомлював усю небезпеку свого становища. Тож він звернувся по захист до Господа, Слово Якого він проголошував: «Господи Саваоте»,  – молився Єремія, «Ти – Суддя праведний, що досліджуєш нирки та серце, – хай над ними побачу я помсту Твою, бо справу свою я довірив Тобі!» Єремія молиться до Господа, як до Господа війська небесного. Було – Господь із військом небесним воював за Ізраїль і захищав Єрусалим і народ. Тож до цього Захисника звертається Божий пророк. Він Господу довіряє Свою справу. Чому він так каже і робить? Бо Єремія знає, що Господь зробить те, що є найкращим для Єремії. 

Господь – Суддя праведний. А це означає, що в Ньому немає ні краплини гріха і суд Його буде виконуватись справедливо. Праведних Він карати не буде. А от злочинці, нерозкаяні грішники, нечестивці зазнають усю повноту Його справедливого суду та гніву. До того ж у цього Судді в арсеналі для виконання Його судових рішень увесь всесвіт. Бо Його – земля і все, що на ній. І то Він створив і землю, і цілу вселенну.  Йому підпорядковуються не лише Його святі ангели, але й усяке створіння. 

Тож Єремія просить у цього Судді побачити помсту над змовниками проти його життя. І Господь відгукнувся на молитву Свого вірного слуги. Всі пророцтва Єремії про руйнування Єрусалиму і неволю народу збулись. Змовники на життя Єремії, які були впевнені у власній винахідливості та безкарності, були покарані жахливою смертю і муками. Бог вилив Свою помсту на лукавих і нечестивих змовників проти Слова Христового. 

Але найголовніше і найприємніше для нас, віруючих є те, що виконались пророцтва Єремії про грядущого Христа, про Його прихід. Коли ми чуємо слова Єремії, що він «був, мов лагідна вівця, що провадять її на заколення», то ми чуємо в цих словах також відлуння пророцтва Ісаї: «Як ягня був проваджений Він на заколення» (53:7). 

Господь Саваот, Який не віддав Єремію, аби його повели на заколення, Сам став Агнцем Божим, що був проваджений на заколення і добровільно пішов на хрест Голгофи. Він на Себе,  Праведного забрав усі наші гріхи, усю нашу несправедливість, усі до одного наші переступи проти Бога і проти всіх наших ближніх. Невинний, римськими цвяхами був прибитий до хреста за винних, за кожного з нас, любі брати і сестри. 

Кров’ю Своєю невинною, що спливала з Його рук і ніг, з-під Його тернового вінця, кров’ю проколотого римським списом Ягняти Божого, обмиті ми від наших гріхів. І сьогодні «кров Ісуса Христа, … (Божого) Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7). Змовники, які видали Ісуса Христа на розп’яття мали подібні думки до тих, що мали змовники проти слуги Христового, Єремії, які нараджувались поміж собою: «Понищмо це дерево з плодом його, і з краю живих його витнім, і ймення його не згадається більше!» 

І вони, і диявол торжествували, коли Божий Син помер на хресті. Навіть після Його смерті вони вимагали запечатати його гріб – так не хотіли і боялись вони бачити Христа і чути Його Євангеліє. Але Христос воскрес із мертвих, бо смерть тримати Його не змогла, бо у Господа – уся влада над життям і над смертю, бо Він Сам є Життя і хто вірує в Нього, той має життя і то – життя вічне у Божому Царстві, у правдивому Краї Живих, який є там, де є Живий навіки віків – де є Христос. 

У Христа – всі живі. У Христа живий Єремія, який помер за 500 років до Христа. У Христа живий Андрій Парубій і живий Чарлі Кірк. У Христа живі всі наші полеглі за свободу України воїни, які вірували в Сина Божого. У Христа будемо живі і ми після нашої смерті, якщо ми до кінця нашого життя або до повернення Христа у славі, будемо вірувати в Сина Божого, уповати на Нього, прагнути Його Слова і Причастя Його істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері. 

Христове Слово, Причастя Христом живлять нашу віру і нашу нову людину, у якій відтворений образ Божий. Господь Бог як і за днів Єремії, вислуховує усі наші молитви, і дає на них відповідь, інколи таку, як ми просимо, даючи нам фізичний захист, а інколи не зовсім або й зовсім не таку, як ми просимо, але найкращу для нас, хоча інколи так нам може не здаватись, бо ми не бачимо і не знаємо всього того, що знає і бачить наш Всевідаючий і люблячий Господь. 

Однак ми точно знаємо, що Бог нас любить і виявляє до нас Свою невимовну і безмежну любов у тому, що за кожного з нас Він віддав Сина Свого Єдинородного, щоб ви і я, любі віруючі брати і сестри, не загинули, але мали життя вічне. Хай проповідь про цю Божу любов у Христі Ісусі лунає завжди і нашій рідній Україні, і по цілому світові. А в часи небезпек і завжди –  довіряймо нашу справу Гсоподу Христу. Заради Христа. Амінь. 

Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки! (Пс. 121:7, 8). Амінь.

День Св. Курта Маркварта, пастиря, сповідника і учителя Церкви

    Сьогодні ми згадуємо Превелебного доктора і професора Курта Маркварта, великого святого і учителя Християнської Церкви, пастиря і сповідника і дякуємо за нього Господу.  Професор Маркварт був тим богословом, який значною мірою і безпосередньо вплинув на відродження і становлення Української Лютеранської Церкви, як через свої поради, книги так і через лекції та семінари, які він проводив в Україні.

           Курт Маркварт народився 20 червня 1934 року в Таллінні (Естонія) і незабаром через Таїнство Хрищення став громадянином Царства Небесного. Зазнаючи чимало переслідувань і втеч від радянського режиму через близькість до царської родини,  сім’я Курта Маркварта  спершу опинилася на півночі Західної Німеччини, а потім в Сполучених Штатах Америки, де 1952 року Курт став причасником Лютеранської Церкви в Наєку, Нью  Йорк.  Освіту Курт Маркварт здобув у Колегіальному Інституті "Конкордія" в Бронксвіллі (Нью Йорк), Семінарії "Конкордія" в Сен-Луїсі (штат Міссурі) та Університеті Західного Онтаріо (Канада).
     

     Пастирське служіння Курта Маркварта розпочалося з Церкви Святої Трійці в Везерфорді (штат Техас) і продовжилося в лютеранських парафіях Австралії (Квінзленд).  Там пастир Маркварт служив у Раді Коледжу "Конкордія" в Тувумбі. Від 1975 року аж до часу завершення земного життя святий Курт Маркворт служив професором Богословської Семінарії "Конкордія" спочатку в Спрінгфілді, а потім у Форт Вейні (штат Індіана).  Професор Маркварт став уславленим і дуже популярним професором, письменником, апологетом і промовцем.  

    

     Святий Курт Маркварт з любов’ю ставився до України. Саме з України (м. Таганрог), як це любив повторювати професор, мала походження його мати. Доктор Маркварт похвально згадував Преамбулу до Конституції України, в якій згадується Бог і відповідальність перед Ним, і говорив, що наша країна у такому ставленні до Бога – унікальна і несе приклад позитивний цілому світові. 

     Непохитна віра в Господа, чинна любов’ю – такі характеристики можна дати цьому учителеві Церкви, енциклопедичні знання і богословський геній якого яскраво проявилися, як у його лекціях, семінарах, так і в книгах, і в практичному житті. Простота і водночас аристократичність, надзвичайно гармонійне поєднання серйозності та гумору у викладанні, у працях і спілкуванні робили доктора Маркварта улюбленим професором студентів богослов’я на багатьох континентах.     

     Глибоке знання Писання, відданість Лютеранським Віросповіданням, пошана до Отців Церкви, любов до літургії Церкви і зокрема до літургії Івана Золотоустого, якою користується наша Церква, що їх мав і практикував отець Курт, служать підбадьоренням для кожного богослова і будь-якого християнина, який любить свою Церкву і цінує її спадщину з багатьох тисячоліть. Професор Маркварт любив усю Церкву Христову і однаково прагнув добра всім християнам, самовіддано працюючи над тим, аби «могуче росло та зміцнялося Божеє Слово» (Дії 19:20) по всьому світові. У такий день, як цей Господь покликав Свого вірного слугу до небесної домівки.  Українські лютерани мають можливість читати українською мовою його одну з його найбільш відомих праць "Церква та її спільнота, служіння і управління", а також ознайомлюватись із різними частинами його творів на цьому блозі.

Молитва на День Св. Курта Маркварта, пастиря, сповідника і учителя Церкви:

     Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення і приклад життя професора Маркварта, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, аби Він забрав Свою Наречену, Церкву Твою, щоб з усіма викупленими ми могли в кінці увійти на Його вічний весільний банкет. Прийми нашу подяку за життя цього святого і подай нам щедрою міркою дар Духа Твого Святого, аби ми повторювали його приклад; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Коли і духовна, і світська влада полишають свої обов'язки

 Мої  немилостиві панове: папа і єпископи, мали би бути єпископами[1] і проповідувати Боже Слово. Це вони облишили і стали світськими князями, які правлять законами, що стосуються лише життя і майна. Як вони все перевернули з ніг на голову! Вони мали би правити душами внутрішньо Божим Словом, а правлять вони замками, містами, землями та людьми зовнішньо, завдаючи мук людям невимовними наругами.

     Подібним чином і світські пани мали би правити землями та людьми зовнішньо. Це ж вони облишили. І не можуть нічого іншого, окрім як стригти всіх як бідних овечок, накладати податок на податок, і мито – на мито, відпускаючи на свободу там вовка, а там – ведмедя. Окрім цього серед них не знайти справедливості, порядності чи правди. Вони поводяться гірше від якогось там злодія чи лайдака, а їхнє світське правління впало настілки ж низько, які і правління духовних тиранів.

 Мартін Лютер

---

[1] У Новозаповітному сенсі і наглядати за Христовою отарою.

День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика

      Сьогодні ми згадуємо Св. Кіпріана Карфагенського і дякуємо за нього Господу.  Св. Кіпріан (прибл. 200-258 р. по Р. Х.) був славетним єпископом північно-африканського міста Карфаген приблизно 248 року по Різдві Христовім. Під час переслідувань римського імператора Деція, Кіпріан із Карфагену втік, але через два роки повернувся.  Він був змушений брати участь у розв'язанні проблеми тих християн, які відпали від віри під час переслідувань, а тепер хотіли повернутися в Церкву.  Було ухвалено рішення, що цих християн, що були відпали, можна відновлювати, але їхнє відновлення може відбуватися лише після періоду покути, яка продемонструє їхню вірність Христові. Під час переслідувань у час імператора Валер'яна, Кіпріан спочатку переховувався, а потім здався владі. 258 року по Різдві Христовім йому за віру в Христа відтяли голову.

Молитва на День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика:

 Всемогутній Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Кіпріанові, відвагу сповідувати Ім'я нашого Спасителя, Ісуса Христа, перед правителями цього світу і Ти дав йому мужність померти за проголошувану ним віру. Подай нам сили, аби ми завжди готові були звістити причину надії нашої і радісно постраждати заради нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. 
Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Сутність доктрини про непомильність Біблії

   Віддавання Богові «честі істинності», ось в чому насправді полягає сутність настільки зневаженої і неправильно зрозумілої доктрини про Біблійну непомильність. Без цього принцип sola Scriptura стає порожньою претензією. Якщо священний текст може помилятись, а отже підлягає людським правкам, тоді він більше не є стандартом, правилом і нормою істини, а сам потребує такого стандарту. Тоді він вже не суддя, а підзахисний – саме такою є історично-критична концепція. Тож непомильність означає не більше і не менше, аніж те про що стверджує Лютер у Великому Катехізисі про Хрищення: «Я і мій ближній і загалом усі люди здатні помилятися і обманювати, але Слово Боже ані помиляється, ані обманює – nec potest errare nec fallere». І цілком чітким є те, що тут Лютер виводить аргумент від непомильності – до Хрищення, а не від Хрищення – до непомильності! 

Курт Маркварт 

Християнство розпочинається як безсиле глупство

     Отже християнство розпочинається як всього-на-всього безсиле глупство. Воно таке, як про нього каже Св. Павло в 1 Кор. 1:23: «Ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв – камінь спотикання, а для греків –глупство». Втім під цим глупством і цією слабкістю схована найбільша мудрість і сила, якій ніхто не в стані чинити опір…

     А яке джерело цієї великої влади та сили? Це ніщо інше, як Слово і Дух…

Мартін Лютер

Виконавці Царського Закону: проповідь на 13-у неділю по П'ятидесятниці

  ВИКОНАВЦІ ЦАРСЬКОГО ЗАКОНУ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа. Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні,  і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: «Ти сідай вигідно отут», а бідареві прокажете: «Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм», то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями? Послухайте, мої брати любі, – чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його? А ви бідаря зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони зневажають те добре ім'я, що ви ним називаєтесь? Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: «Люби свого ближнього, як самого себе», то ви робите добре. Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці. Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає…

      Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра? Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму,  а хто-небудь із вас до них скаже: «Ідіть з миром, грійтесь та їжте», та не дасть їм потрібного тілу, – що ж то поможе? Так само й віра, коли діл не має, – мертва в собі! Але скаже хто-небудь: «Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх» (Якова 2:1-10, 14-18).

 Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 1:2).

 Любі брати і сестри,  уявіть собі великий корабель. Він має якір, який спускається ланцюгом на морське дно, аби той корабель у час стоянки не понесло хтозна куди. Якірний ланцюг має 613 ланок, які представляють всі 613 заповідей із Закону Мойсея. Що буде, коли зламається якась одна ланка? Корабель почне дрейфувати, а решта цілих 612 ланок вже не будуть мати ніякого значення. 

Або уявіть собі, що ви опинились на дні якоїсь ущелини і вам теж спустили довгий ланцюг, по якому ви маєте вибратись з ущелини та врятувати власне життя. Скільки ланок того ланцюга має зламатись, аби замість порятунку життя, ви знову полетіли би на дно ущелини? Сьогодні Апостол Яків каже нам: «Хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає…» 

      Сьогодні Апостол Яків, а через нього Господь Святий Дух застерігає нас проти гріха упередження, який може мати і людина, і навіть ціла церква. Апостол починає зі слів: «Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа». Не випадково він називає нашого Спасителя Ісуса Христа Господом слави. Він називає Ісуса Христа Господом слави, бо правдива слава є лише в Христі. 

      Диявол і світ цю славу Христову намагаються з усіх сил затьмарити. Вони роблять усе, аби про Христа люди чули якомога менше, а чули лише про тих, хто має владу і багатство, хто має гроші, золото і маєтки, вплив у цьому грішному світі – вони -  переконує нас диявол і його слуги – повинні перебувати в центрі уваги інших людей і викликати в них захоплення і благоговіння.

    Навряд чи ви почуєте від нинішніх можновладців хоч щось про Христа. Їхні піарники, люди найняті прославляти своїх босів, теж не будуть славити Христа – не за те їм гроші платять. Але Ісус Христос все-одно залишається Господом слави. Бо куди дівається слава усіх цих «великих» і багатих цього світу, коли вони помирають? Мойсей проголошує істину, співаючи: «Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні (і звісно, слава – моя вставка) – страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...» (Пс. 89:10). 

      Але з Христом не так. Наш Господь Христос теж був помер на хресті Голгофи. Але й на хресті Він був Господом слави, хоча й слава Його була прикрита неславою наших гріхів, які Він поніс на хрест. І ту нашу неславу – наші гріхи та провини Він обмив Своєю святою і невинною кров’ю. І Себе, Господа слави, Він приніс у повну і досконалу жертву за всю нашу неславу – за всі наші гріхи і провини, і помер за всіх нас, здобувши таким чином для нас прощення гріхів. 

      Проте Ісус Христос не залишився мертвим, як усі інші люди. Він – не просто людина. Він – вічний Бог, зодягнутий людське тіло. На третій день Ісус Христос воскрес із мертвих, продемонструвавши, що Він і лише Він був, є і завжди буде Господь слави! І кожен, хто вірує в Христа, має прощення гріхів, спасіння і вічне життя в Христовому Царстві слави! 

      Вся ж слава цього світу – звичайна марнота. Однак ця марнота доволі сильно апелює до нашої грішної плоті. Апостол Яків застерігає, аби ми не спокушувались блиском і славою цього світу і каже нам: «коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні,  і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: «Ти сідай вигідно отут», а бідареві прокажете: «Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм», то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями?» 

      Цей вислів «злодумні судді» означає людей, які роблять судження злим розумом або радше – злою логікою. Апостол Павло каже про істинних віруючих: «Ми маємо розум Христів!» (1 Кор. 2:16). А це означає, що ми думаємо не як Юда, який готовий за 30 срібняків продати навіть Господа Бога. Ми думаємо, як Христос. 

      І Апостол Яків дуже чітко заявляє, що християнин, який схиляється перед багатими і готовий заради них поступитись рівністю усіх перед Богом – у Божій Церкві, впадає у гріх і починає діяти, як невіруюча людина, шукаючи собі визнання у багатих світу цього, принижуючи водночас бідних. Такого християнина аж донині вражає блиск золота і захоплює дорогий одяг. Такий християнин забувається, що він – співспадкоємець Царства Христового і він, як і всі люди без винятку: і багаті, і бідні, викуплені від гріха дуже дорогою ціною – невинною і святою кров’ю Господа слави! 

      В церкві не може бути преференцій багатим. В церкві не може бути зневаги до бідних. В Божому домі всі рівні. В очах Божих не грає ролі скільки на тобі золота або в яких бутіках ти купуєш одяг. Бог не дивиться ані на обличчя, ані на одежу. Бог дивиться на серце – чи є в ньому віра в Його Сина Однородженого, Якого Він послав, аби кожен, хто вірує мав вічне життя і сам був, через віру в Христа, дитям Божим і належав до священства царського. 

      «Послухайте, мої брати любі», – кличе Св. Яків, «чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?» Для спасіння багатство ролі не грає. Спасуться ті, у вічне життя в Царстві Божому увійдуть ті, хто любить Бога, хто вірує в Христа. А переважна більшість таких людей – бідні. 

      Та й хто ті багаті, яким так прагнуть догодити деякі пастирі і старійшини? Що це за багаті такі були в час служіння Апостола Якова? Він нагадує: «Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони зневажають те добре ім'я, що ви ним називаєтесь?» Владу в Юдеї мали садукеї. Владу в Юдеї і відповідно, багатство, часто мали саме ті люди, які ненавиділи Христа. Тож Апостол і каже, що вони зневажають Ім’я, яким вони називаються. Називаються вони християнами. А ці багаті зневажають Ім’я Христа. 

      Та й яким чином вони стали багатими? Вони зуміли розбагатіти і утримувати своє багатство, переслідуючи християн, відбираючи від християн можливість заможного життя відбиранням від них майна, коштів через судові позови і через інші маніпуляції, які дозволяли буквально, грабувати бідних віруючих. Тож яким глупством навіть з мирського погляду є запрошувати таких переслідників і грабіжників займати перші місця на Службі Божій, навіть якщо такі багаті все-таки з цікавості чи якоїсь іншої причини зайдуть до церкви! 

      Коли-хто готовий ради них принизити свого брата чи сестру, то такий, каже Апостол Яків, порушує Царського Закона. А що це за Закон? Це Царський Закон, бо він – Закон понад усіма законами. Про цей Закон говорить Апостол Павло, кажучи: «Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!» (Гал. 5:14). Так само і Яків каже нам сьогодні: «Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: «Люби свого ближнього, як самого себе», то ви робите добре. Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці. Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає…» 

      Якщо ми виявимо упередження з огляду на багатство або ще якийсь статус людини, то ми тоді порушимо весь Закон. І це буде наче ламання ланки на якірному ланцюгу так що нас понесе ніби то невидима течія далі в океан ще більших гріхів або це буде наче ламання рятівного ланцюга за допомогою якого ми вибираємось із смертельно-небезпечної прірви. Достатньо порушити одну заповідь із Закону, применшити якийсь гріх, як ми винні в порушенні цілого Закону. Ми – бідні та нещасні грішники. 

      Тоді ми можемо лише вже з іншим Апостолом – Павло вигукувати: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» І разом із ним сповнюватись вдячністю до Бога та казати: «Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого…» (Рим. 7:24, 25) Бо Христос виконав досконало весь Закон на нашому місці. Він забрав наші гріхи на Себе, а через в Христа зараховується нам Христова праведність.  Коли ми віруємо в Ісуса Христа, ми виконуємо Царський Закон. 

      Сьогодні ж Апостол Яків ще нагадує нам, що ця спасенна віра в Христа не буде безплідною. Бо є такі люди, які заявляють про те, що вони вірують в Христа і їм цілковито байдуже до їхніх ближніх. Вони помилково вважають, що такою вірою спасуться. До них приходить якийсь брат і сестра, що не мають одягу і не мають навіть ріски в роті, а вони таких нещасних людей «благословляють», відправляють з миром і кажуть їм: ««Ідіть з миром, грійтесь та їжте». Слова такої людини нічим не допоможуть. 

      Що ж – вони відмовляють у допомозі справді потребуючим, яким немає взагалі чого вдягнути і нічого з’їсти. Слова такої людини нічим не допоможуть. Так само не допоможе й віра без діл тому, хто думає, що в нього все добре і що він має вічне життя. «Так само й віра, коли діл не має»,  – каже Апостол нам сьогодні, «мертва в собі!». 

      Ми отримуємо прощення гріхів, спасіння і вічне життя не ділами, а лише вірою. Проте ця віра має бути спасенна, істинна, правдива, жива. А спасенна, жива віра обов’язково буде мати діла. Жива віра буде рясніти ділами любові до своїх ближніх. Жива віра буде діяти, коли бачитиме біду свого ближнього, а не мовчки споглядатиме за стражданнями своїх братів і сестер. 

      Трохи далі Апостол фактично каже, що віра без діл – демонічна. А жива віра – віра, яка горнеться до Христа і зодягає нас у Христову праведність і святість, обов’язково несе нам і Його любов, яка виливається через нас на наших ближніх. Заради Христа. Амінь. 

      Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки! (Пс. 121:7, 8). Амінь.

День Свв. Захарія і Єлисавети

 Cьогодні ми згадуємо святих Захарія і Єлисавету та дякуємо за них Богові. Захарій і Єлисавета були "праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні" (Луки 1:6). Захарія, священика у єрусалимському храмі, привітав ангел Гавриїл, який оголосив про те, що в Захарія і Єлисавети народиться син. Спочатку Захарій не повірив оголошенню ангела, через свій і Єлисаветин літній вік. За таке невірство Захарія було покарано німотою. Народивши сина, Єлисавета назвала його Іваном. Захарій підтвердив вибір дружини, і його здатність говорити було відновлено. У відповідь він заспівав "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів..." - гімн - величний підсумок Божих обітниць у Старому Заповіті та передбачення діла Івана, як Предтечі Христа (Луки 1:68-79). Захарій і Єлисавета згадуються Церквою, як приклади вірності та побожності.

 Молитва на День Свв. Захарія і Єлисавети: 

Боже! Лише Ти тчеш усіх немовлят в утробі. Ти обрав слуг старих і бездітних, аби вони зачали та виховали Предтечу Христа і таким чином Ти знову виявив Свою силу в слабкості. Подай нам, аби ми, такі ж слабі й немічні, як Захарій і Єлисавета, мали нагоду любити Тебе і служити Тобі відповідно до Твоєї доброї і благодатної волі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

 Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Мойсея

     Сьогодні ми згадуємо Св. Пророка Мойсея і дякуємо за нього Господу.  Мойсей народився у Єгипті через декілька поколінь по тому, як Йосип перевіз туди свого батька Якова та своїх братів, які таким чином врятувалися від голоду в ханаанському краї.  Згодом нащадки Якова були уярмлені єгиптянами. Єгиптяни також віддали наказ убивати всіх новонароджених єврейських хлопчиків.  Коли народився Мойсей, його мати поклала його в кошик, а кошик в очерет біля Нілу, де його знайшла дочка фараона і виховала Мойсея, як свого сина, найнявши рідну матір Мойсея на годувальницю (Вихід 2:1-10). У віці сорока років Мойсей, захищаючи єврея, убив єгипетського наглядача і втік у мідіянський край, де знайшов притулок і впродовж сорока років працював пастухом.  Звідти Господь покликав його повернутися до Єгипту і сказати фараонові: «Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!» (Вихід 5:1).  Вкінці, після десяти кар Господніх, фараон поступився і, після того, як ізраїльтяни відсвяткували першу Пасху, Мойсей вивів їх із Єгипту.  У водах Червоного моря було знищено єгипетську армію, а ізраїльтяни перейшли море по сухому дні (Вихід 12-15).  Біля гори Сінай їм було дано Закон і там було збудовано скинію (Вихід 19-40).  Але через непослух, вони мали блукати в пустині упродовж сорока років. Самому Мойсеєві не було дозволено увійти в Обіцяний Край, хоча Бог дозволив йому той край побачити (Повторення Закону 34).  У Новому Заповіті Мойсей згадується як законодавець і пророк, чуда і пророцтва якого свідчили про грядущого Месію-Христа.  Перші п’ять книг Біблії написані ним. 

                Молитва на День Св. Пророка Мойсея:

    Господи Боже, Отче Небесний, через пророка Мойсея, Ти розпочав пророцький взірець навчання Твого народу в правдивій вірі і, через чуда, Ти виявив Свою присутність у творінні, щоб зцілити його від руйнування. Дай, аби Твоя Церква могла бачити у Твоєму Сині, нашому Господі, Ісусі Христі, завершального Пророка останніх часів, вчення і чуда Якого, тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

До віри нікого не можливо змусити

    Кожна людина вірує на свій власний ризик, і вона сама повинна попіклуватись про те, щоб вірувати правильно. Як ніхто не може за мене потрапити на небеса або в пекло, так само ніхто за мене не може вірувати або не вірувати. Те, як людина вірує або не вірує, є питанням сумління кожної окремої особи і оскільки це нічого не відбирає від тимчасової влади, то остання повинна задовольнятись своїми власними справами і давати, аби люди вірували в те  або інше і нікого не стримувати силою. Бо віра – вільна дія, до якої нікого не можна примусити. Воістину, віра – це діло Боже в духові, а не щось те, до чого зовнішня влада повинна змушувати або що вона повинна творити. Звідси постає ще й відомий вислів, який знаходимо і в Августина: «Ніхто не може і не повинен бути змушений вірувати».

 Мартін Лютер

День Св. Ганни

 Сьогодні ми згадуємо Св. Ганну (Анну) і дякуємо за неї Господу. Ганна була улюбленою дружиною Елкани, єфремлянина і благочестивою матір'ю Св. Пророка Самуїла. Він народився в неї через багато років гіркої бездітності (1 Самуїлова 1:6-8) та палких молитов про сина (1-а Самуїлова 1:9-18). Після відлучення сина, Ганна виявила свою вдячність Господу, повернувши свого сина до служіння Господу в Шіло (1 Самуїлова 1:24-28).  Її молитва (псалом) подяки (1 Самуїлова 2:1-10) починається словами "Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі". Ця пісня передвіщає "Величальну", пісню, яку, через багато століть, проспіває Св. Діва Марія (Луки 1:46-55). Ім'я Ганна походить з єврейського слова благодать. Ганну згадують і вшановують за радісне виконання обітниці, яку вона принесла до народження сина і за те, що вона віддала сина на довічне служіння Господу.     

Молитва на День Св. Ганни:

Боже, Отче Всемогутній!  Ти - Творець усього.  Ти зглянувся на біду Твоєї бездітної слуги, Ганни і не забувся про неї, а відповів на її молитви даром сина.  Почуй і наші так благання та прохання і наповни нашу порожнечу, даруючи нам довіру у Твоє піклування, щоб і ми, як Ганна, могли приносити Тобі подяку і славити Тебе, і радіти чудесним народженням Твого Сина, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви