Наслідувачі Богові: проповідь на 12-у неділю по П'ятидесятниці

                               НАСЛІДУВАЧІ БОГОВІ

    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму, вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець, вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю. Але ви не так пізнали Христа, якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у праведності й святості правди.  Тому-то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного. Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте! Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному. Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує. І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!  

      Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі (Ефесян 4:17-5:2). 

Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об. 1:4). Амінь.

Любі брати і сестри, уявіть собі людину із самого дна світу. Вона роками живе на вулиці та у підворіттях. Вона ночує, де вийде. І їжу їсть, яку знайде – часто на сміттєвих баках. Одяг її брудний і смердючий.  Власне кажучи те ганчір’я, яке вона носить, навіть одягом назвати важко. 

Але раптом цю людину знаходить король. Він її усиновлює, дає їй князівський титул і запрошує на чудесний, званий королівський банкет. Слуги беруть цю людину, відмивають її від бруду, одягають у білосніжний дорогий одяг і вдягнувши її, ідуть виконувати інші завдання, бо король – добрий і щедрий, і відомий тим, що намагається всім дати добре і достойне життя.

 Але щойно помита та гарно вдягнена людина раптом озирається довкола, бачить неподалік купу свого смердючого рваного дрантя, яке ще не встигли забрати і біжить туди. Поверх чистесенького і класного одягу, вона намагається натягнути просякнуте запахом немитого літа та рване, покрите всяким брудом із каналізації, шмаття. 

Що відбувається? Чи діє ця людина правильно? Чи вона взагалі поводиться як людина зі здоровим глуздом? Ні, своїм бажанням жити в старому одязі, і використовувати старі звички вона руйнує своє аристократичне життя, вона відрікається від статусу королівської родини і, звісно, сильно короля не лише засмучує, але й ображає. 

Вона відкидає його любов, піклування і відверто зневажає його шляхетність і милість. Вона сама є руйнівником свого чудового теперішнього і славного майбутнього. А якщо в неї колись з’являться діти, то й для них вона готує життя не в королівських маєтках, а життя на дні, з якого її нещодавно сам король витягнув. 

Любі брати і сестри, сьогодні Апостол Павло, а через нього Господь Святий Дух нагадує нам про те дно, яке до цього часу існує у світі і з якого ми були витягнені Царем Небесним. Те старе лахміття, бруд, сморід – воно до цього часу присутнє на дні. Це старе ганчір’я – це наше колишнє життя без Бога. 

Життя без Бога – це життя в поганстві, тобто в невірстві. Життя без Бога – це життя без Ісуса Христа. Як поводяться погани в марноті свого розуму? Апостол відповідає: «Вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець». Можна кінчити університет чи академію, аспірантуру і докторантуру, але мати запаморочений розум і бути неуком.  

Бо коли не знаєш Ісуса Христа, то живеш наче в постійному запамороченні і коїш огидні гріхи і про них зовсім не жалкуєш. Чому? Бо маєш затверділе серце. Інколи Господь називає такі серця кам’яними. Таким серцям байдуже до долі інших людей і навіть цілих країн. Серце яке не знає Бога, розум без Ісуса Христа викликає отупіння. 

Людині здається, що вона дуже розумна і вельми дотепна, але насправді вона в отупінні і віддається розпусті. Часто так буває, що ті, хто не вірує в Ісуса Христа, не просто самі віддаються розпусті, але й шалено її пропагують. Святий Дух каже, що ці люди віддаються розпусті, аби чинити всяку нечисть – масу гріхів із зажерливістю. Вони хочуть бути дуже багатими. Це їхня головна мета, яка виправдовує будь-який спосіб, навіть мародерство у часи війни. Ось так живуть і діють люди, які не вірують в Ісуса Христа. 

Це – дно і проживання у засмородженому ганчір’ї гріха та в підворіттях. І ніякі особняки, золоті унітази, фірмові одежі та парфуми того дна і смороду від Бога не приховають. Власне кажучи вони не зможуть приховати його і від віруючих, проникливих християн, дітей Божих – тим більше, що ми й самі були забрані нашим Царем Небесним із нашого дна, із нашого гріха. 

Однак ми були забрані не для того, щоб далі зодягатися в брудне лахміття і опускатися на дно і жити в тому отупінні, розпусті і зажерливості, як нео-язичники нашого часу. Апостол нагадує нам, що ми не для того пізнали Христа, не для того скинули старого чоловіка, не для того топили старого Адаму або стару Єву у купелі Хрищення, аби знову вертатись на дно. 

Ні, ми відкинули весь той бруд, все те жахливе минуле, аби «відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у праведності й святості правди». Ось ті дорогі шати в які нас зодягнув Господь у нашому Хрищенні, у нашій спасенній християнській вірі: «праведність і святість правди». 

Ця праведність – праведність Христова. Усі ми, що в Христа охристилися у Христа зодягнулися (Гал. 3:27). І наша віра в Ісуса Христа зараховується в праведність. Наше тіло – храм Духа Святого і ми маємо вже не запоморочений розум, а розум Христів. І разом із Апостолом Павло ми сповідуємо: «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:20). 

Син Божий нас так полюбив, що помер за всіх нас на хресті. Всі наші гріхи Ісус обмив Своєю святою і невинною кров’ю. На третій день Він воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього був оголошений невинним, виправданим і мав вічне життя. Ісус Своїми святими стражданнями, смертю і воскресінням здобув для нас прощення гріхів, мир з Богом, усиновлення Богом Отцем і вічне життя в Його Царстві. Ми ще дорогою до вічного життя у Царстві, але ми вже маємо це вічне життя. 

Через це наше життя інше, аніж поган, людей із дна. Раз ми живемо у святості правди, то й будемо говорити правду один одному. Апостол каже, щоб ми так робили, бо ми – члени один для одного. Ми всі належимо до одного тіла – до Церкви, а вона – тіло Христове, а Христос Бог – її Голова. 

В інтересах усіх членів тіла, аби всім в цьому тілі було добре. Язичники, безбожники, як ми знаємо і часто чуємо, живуть у брехні і часто кажуть неправду і нам, і один одному. Вони руйнують і себе, і людей довкола себе. Наше життя – зовсім інше.  Життя людини з дна – це життя не лише брехні, але й життя гніву та мстивості, життя крадіжок, а також життя огидної брудної мови – мови пересипаної матами, розпустою і всякими іншими брудними виразами та словами. Апостол називає це гнилими словами. Бо яке єство – такі і слова. 

Ви ж – діти Царя Небесного. Тож і наша поведінка – інша, аніж у дітей диявола.  Замість брехні, ми вчимось говорити правду і то говорити її в любові. Бо так ми будуємо одне одного, і Церкву, і навіть нашу рідну Україну. Церква – це зібрання дітей Божих, князів і князівн, спадкоємців Царства Небесного. Тож і поведінка християн, істинних віруючих – шляхетна. 

Ця поведінка – поведінка великодушних людей, а не дріб’язкових, які переповнюються гнівом за будь-що і не заспокоюються, аж поки не досягнуть якоїсь своєї помсти. Ми – діти Божі. Ми далі маємо грішну плоть, а отже і грішимо, навіть якщо грішимо мимоволі. Але Бог не мститься нам. Ми – прощені. Бог милостивий і ми повинні бути не мстивими, а милостивими, як і наш Цар Небесний. 

Це поведінка без крадіжок, але поведінка людей, що працюють і заробляють так, щоб не лише утримати себе та свою родину, але й щоб допомогти нужденним, бо довкола нас будуть і сироти, і вдовиці, і немічні, і люди літнього віку, які не можуть більше працювати і не мають підтримки. Тож наша шляхетна відповідальність не просто не красти, але й ефективно працювати. 

Ну і нарешті мова. Ви вже не люди з дна, відомі своїми гнилими словами, сороміцькими словесами та анекдотами. Ми – діти царського, небесного роду. Наша мова, слова, мовлення мають бути чистими, благородними – такими, що будують інших людей, а не руйнують. Наші слова мають бути такими, що подають благодать, тобто, засвідчують про любов Божу в Його Сині, а нашому Спасителі Ісусі Христі. 

Любі брати і сестри, ми зодягнуті в нову, царську одежу в нашому Хрищенні, носімо її достойно, з гідністю дітей Божих.  Усе те брудне лахміття: гріхи, брехня, крадіжки, гнів і лайка хай залишаються на смітнику, ми ж будьмо зодягнуті в правду, працьовитість і чесність, милостивість, доброзичливість і чисту, приємну мову. 

І звичайно, прощаймо один одному, «як і Бог через Христа вам простив». І сьогодні Він прощає наші гріхи через Слово прощення і через Христові істинні тіло та кров, у яких і з якими ми отримуємо прощення гріхів, спасіння і вічне життя, і підтвердження Божої любові. 

І самі хочемо наслідувати Бога, прощаючи наших ближніх,  і поводитися в любові завжди. В любові у сім’ї, у Церкві, у суспільстві. І в любові у нашій рідній Україні, за яку завжди молимось до Господа. Заради Христа. Амінь. 

Ісус каже: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27) Амінь.

Молитва на День Незалежності України

 Боже! Ти - наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоб я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  

Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.

     Навчи мене, Господи, розуміти, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу бути обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.

      Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади та вести наполегливу боротьбу проти корупції, підступного внутрішнього ворога, що руйнує наш народ ізсередини.

      Зупини, Господи, російську агресію проти України, розпорош демонічну, кровожерну Росію, а наших воїнів покріпи, опережи їх силою Твоєю, аби вони дали могутню відсіч ворогам нашого народу, зберегли Українську Державу та відновили для неї всі її землі.  Подай тривалого миру нашій країні і всім її установам,  щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

День Св. Пророка Самуїла

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Самуїла. Він - останній із Старозаповітних суддів і перший з пророків (після Мойсея), який жив упродовж XI століття до Різдва Христового. Будучи сином Елкани (з племені Єфрема) і Анни, Самуїл від раннього дитинства був присвячений батьками священному служінню і підготовлений до нього священиком Ілієм в домі Господньому в Шіло. Сам Бог установив авторитет Самуїла, як пророка (1 Самуїлова 3:20). Самуїл помазав Саула на першого царя Ізраїлю (1 Самуїлова 10:1). Пізніше, внаслідок Саулового непослуху Богові, Самуїл  відкинув лідерство Саула і на місце Саула царем помазав Давида (1 Самуїлова 16:13). Вірність Самуїла Богові, його духовні глибокі погляди і його здібність надихати інших людей, учинили його одним із великих лідерів Ізраїлю. (Ілюстрація: Анна приводить свого сина Самуїла до первосвященикові Ілія на служіння в скинії).

Молитва на День Св. Пророка Самуїла:

     Всемогутній Боже!  У милосерді Твоєму Ти дав Самуїлові мужність закликати Ізраїль до покаяння і до віднови їхньої посвяти Господу. Клич нас до покаяння так як кликав до покаяння Натан Давида, аби кров'ю Ісуса, Сина Давидового, ми змогли отримати прощення всіх наших гріхів; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Бернарда з Клерво

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Бернарда з Клерво. Св. Бернарда, як одного з провідників християнської Європи в першій половині XII століття, вшановують не лише у Франції, але й по всьому світі.  Народившись у шляхетній сім'ї в Бургундії,  1090 року, Бернард у віці 22 років залишив достаток своєї спадщини і вступив до монастиря Сіто.  Провівши там два роки, він заснував новий чернецький дім в Клерво. Там його праця принесла рясні плоди. Монастир у Клерво зростав у місійній ревності та служінні, заснувавши понад 60 сестринських домів. Бернарда згадують не лише за його благодійність і політичні здібності - особливим чином ми згадуємо його за його проповідування і написання гімнів. Тексти гімнів "Ісусе, Царю найчудесніший" та "Свята глава зранена" - частина спадщини віри, залишеної Св. Бернардом.

Молитва на День Св. Бернарда з Клерво:

       Боже!  Твоя любов спонукала, аби слуга Твій, Бернард з Клерво, став яскравим світильником у Твоїй Церкві. Милістю Твоєю подай, аби ми також палали духом любові та дисципліни, і зажди ходили у Твоїй присутності, як діти світла; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йоганна Ґергарда, богослова

 Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Ґергарда і дякуємо за нього Господу. Йоганн Ґергард (1582-1637 р. р.) - великий лютеранський богослов у традиції Мартіна Лютера (1483-1546 р. р.) та Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) і найвпливовіший догматик XVII століття. Його монументальна праця Loci Theologici (двадцять три великих томи) і надалі вважається за вичерпну заяву лютеранського православ'я. Ґергард народився в Кведлінбурзі, Німеччина.  У віці 15 років він захворів на небезпечну недугу.  Цей період життя, разом із проводом його пастиря Йоганна Арндта, став для молодого Йоганна вирішальним. Решту свого життя він присвятив богослов'ю.  Він став професором в університеті Єни і впродовж багатьох років служив суперінтендантом Гельдбурґа. Ґергард був мужем глибокої євангельської побожності та любові до Ісуса.  Він написав багато книг з екзегетики, богослов'я, молитовних роздумів, книг з історії і полемічних творів.  Його проповіді  далі видають і читають.

Молитва на День Св. Йоганна Ґергарда, богослова:
Всевишній Боже! Ми дякуємо Тобі за життя Св. Йоганна Ґергарда, якого Ти покликав до плідного служіння Євангелія Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа.  Просимо Тебе - посилай Церкві Твоїй, Христовій Нареченій, вірних богословів, аби Наречена Христова завжди знала голос її Наречного, Твого Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Успіння Св. Діви Марії, Матері Божої

 Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     

       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  15 серпня Християнська Церква згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!» 

Молитва на Успіння Св. Діви Марії, Матері Божої:

     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала матір'ю Твого Єдинородного Сина. Подай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Якщо ваша справа від Бога

 Попри це, ви повинні очікувати й утішатися тим, що коли ваша справа від Бога, то вона неминуче зустріне запеклий опір, адже сатана ніколи не відпочиває і не бере вихідних.

Мартін Лютер

Преображення Господнє

 Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє. Про цю чудесну подію читаємо в Євангелії від Св. Марка 9:1-9:  "І сказав Він [Ісус Христос] до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі». А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...» Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне".

Молитва на День Преображення Господнього:

Боже!  У славетному Преображенні Твого Сина Єдинородного Ти свідченням стародавніх отців підтвердив був тайни віри, а в голосі з яскравої хмари Ти чудесно передвістив наше усиновлення благодаттю.  Учини нас милосердно співспадкоємцями слави з нашим  Царем і приведи нас до повноти Твоєї спадщини на небесах; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іванну, Марію і Саломею, жінок-мироносиць (в деяких інших традиціях вони ще відомі як "вірні жінки"). Про відвідування цими трьома та іншими жінками гробу Ісусового в перший Великодній ранок пишуть у Євангелії Матвій (28:1), Марко (16:1) і Лука ((24:10).  Іванна була дружиною Хузи, Іродового урядника (Луки 8:3).  Марія, мати Якова (сина Алфеєвого) була однією з жінок, які вірно піклувалися про Ісуса та Його учнів від часу Його Галілейського служіння аж до розп'яття і поховання. Саломея, мати синів Зеведеївих (Матвія 27:56), приєдналася до жінок біля хреста і в принесенні пахощів до садового гробу.  Ці вірні жінки впродовж багатьох століть вшановуються Церквою, як приклади покірного та відданого служіння Господу.

Молитва на День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць:

     Всемогутній Боже!  Твій розп'ятий і похований Син Єдинородний в гробі пробув недовго.  Подай нам радість у тих завданнях, які стоять перед нами, аби ми могли виконувати своє служіння настільки вірно, як це робили Іванна, Марія і Саломея, приносячи Тобі солодкі пахощі наших вдячних сердець, аби й ми могли побачити славу Твого воскресіння і проголошували Добру Звістку в нестримній палкості та ревності, що чиняться в нас через нашого Господа Ісуса Христа, Який воскрес і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків! Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йосипа Ариматейського

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йосипа з Ариматеї. Цей Йосип, про якого згадують всі чотири Євангелія, походив із невеликого села Ариматея в гірському краї Юдеї.  Він був шанованим членом Синедріону, юдейського релігійного суду в Єрусалимі.  Очевидно, він був дуже заможним, бо мав свій невикористаний гріб у саду, недалеко від місця розп'яття Ісуса (Матвія 27:60).  Йосип, будучи чоловіком, який терпляче чекав на прихід Царства Божого, по смерті Ісуса пішов до Понтія Пілата і попросив Ісусове тіло (Марка 15:43).  Разом із Никодимом, Йосип зняв тіло з хреста і поклав Його у власний гріб (Івана 19:38-39).  Публічна відданість Никодима та Йосипа виявляється особливо разюче на фоні переляканих учнів, які Ісуса були покинули.

Молитва на День Св. Йосипа Ариматейського:

     Милосердний Боже!  Твій слуга, Йосип з Ариматеї, приготував тіло нашого Господа і Спасителя до похорону і в благоговінні та благочестивому страху поклав Його у власний гріб.   Подай Твоєму вірному людові, аби наслідуючи приклад Йосипа, ми мали таку саму благодать і любов служити Ісусові зі щирою присвятою по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Роберта Барнеса. Він був відданим учнем Мартіна Лютера і вважається за одного з перших лютеранських мучеників. Барнес народився 1495 р. Він став пріором августиніанського монастиря в Кембриджі, Англія. Навернувшись до лютеранського вчення, він ділився Євангелієм із багатьма англійськими вченими через твори та особисті контакти. Під час вигнання до Німеччини він заприятелював з Лютером, а пізніше написав латинський підсумок головних доктрин Ауґсбурзького віросповідання, який мав назву Sententiae.

     Повернувшись до Англії, Барнес розповів про лютеранські доктрини особисто королеві Генрі VIII і спочатку вони були сприйняті позитивно. 1529 року Барнеса було призначено королівським капеланом. Проте політичний і церковний клімат в Англії не був стабільний і 1540 року Барнеса було живцем спалено на стовпі в Смітфілді. Його останнє сповідання віри було видане Лютером, який назвав свого друга Барнеса "добрим, побожним гостем і святим мучеником". 

Молитва на День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика:

Всемогутній Боже, Отче наш Небесний! Ти дав мужність слузі Твоєму Робертові Барнесові віддати життя за сповідування істинної віри у час Реформації. Благослови нас, аби ми непохитно перебували у нашому сповіданні Апостольської віри і витерпіли все, навіть смерть заради того, щоб не відпасти від спасенної віри; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Марію, Марту і Лазаря з Віфанії. Марія, Марта і Лазар з Віфанії були учнями з якими Ісус мав особливий союз любові та дружби, Євангеліє від Св. Івана свідчить, що "Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря" (Івана 11:5). Одного разу Марта запросила Ісуса до свого дому на обід. У той час, коли Марта робила всю роботу, Марія сиділа в ногах у Ісуса, слухаючи Його Слово і Господь похвалив Марію за те, що вона "обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї..." (Луки 10:38-42). 

     Коли їхній брат, Лазар, помер, то Ісус промовив Марті цю чудову Євангельську обітницю: "Я - воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити" (Івана 11:25). Іронічно, але після того, як Ісус воскресив Лазаря із мертвих, то юдеї стали ще запеклішими у бажанні вбити Ісуса (Івана 11:39-54). За шість днів до розп'яття Ісуса, Марія намастила Його ноги дуже дорогими пахощами і витерла їх своїм волоссям, не відаючи, що таким чином вона робила приготування до поховання Ісуса (Івана 12:1-8; Матвія 26:6-13).

Молитва на День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії:

     Отче Небесний!  Твій Син улюблений, заприятелював із такими кволими істотами як ми, аби вчинити нас Твоїми.  Навчай нас, аби ми були як Ісусові любі друзі з Віфанії, аби ми могли служити Йому вірно як Марта, щиро навчатися в Нього, як Марія, а вкінці бути воскрешеними Ісусом, як Лазар; через Господа їхнього і нашого - Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Себастіана Баха.  Йоганна Себастіана Баха (1685-1750 р. р.) визнають за одного з найславетніших і найбільш обдарованих композиторів Західного світу.  Осиротівши у віці 10 років, музику вивчав він в основному самотужки. Його професійне життя диригента, виконавця, композитора, вчителя та консультанта з питань органів, розпочалося у віці 19 років у містечку Арнштадті та закінчилося в Лейпцизі, де впродовж останніх 27 років свого життя він був відповідальним за всю музику та співи в трьох лютеранських церквах міста. Окрім того, що він був надзвичайно вмілим гравцем на клавішних інструментах, неперевершеною залишається геніальність та величина інструментальних і вокальних творів  Баха.  Будучи побожним і відданим лютеранином, він особливо шанується в християнському світі за його невпинне і самовіддане наполягання на тому, що музику він писав головним чином для літургійного життя Церкви, аби прославляти Бога та розбудовувати Його люд. (Ілюстрація Йоганн Себастіан Бах і його музична сім'я).

Молитва на День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента:
     Всемогутній Боже!  Ти прекрасний у величі та величний у святості. У Святому Писанні навчив Ти нас виспівувати Тобі хвалу і дав Ти слузі Твоєму Йоганнові Себастіанові Баху, благодать, аби він виявляв Твою славу в музиці.  Продовжуй давати цей дар натхнення всім слугам Твоїм, які пишуть та виконують музику для люду Твого, аби з радістю на землі ми могли осягати Твою красу і пізнавати невичерпні багатства Твого нового творива в Ісусі Христі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Бачити Христа і Його впізнавати: проповідь на 7-у неділю по П'ятидесятниці

 БАЧИТИ ХРИСТА 

І ЙОГО ВПІЗНАВАТИ

                               (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його. Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: «Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами?» І вони спокушалися Ним... А Ісус їм сказав: «Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм». І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив. І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав. І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами. І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес, а ходити в сандалях, і двох убрань не носити. І промовив до них: «Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти. А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!» І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися. І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли (Євангеліє від Св. Марка 6:1-13). 

Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом (2 Сол. 3:16). Амінь. 

Любі брати і сестри, Джошуа Белл, американський скрипаль, який грає на славетній скрипці Страдіварі, добре відомий серед любителів класичної музики. Аби потрапити на його концерт, потрібно викласти круглу суму. 2007 року він провів своєрідний соціальний експеримент. Він узяв свою скрипку і вийшов у перехід вашингтонського метро. 

І дав там концерт. Чи люди зауважили красу музики без дорогоцінної оправи у вигляді реклами та стін уславлених концертних залів? Повз нашого скрипаля, який прикрився звичайною бейсболкою, пройшли понад тисячу людей. З цього велелюддя лише семеро людей зупинились аби послухати його музику. А заробив він цілих 32 долари і 17 центів. 

Стаття про його експеримент, проведений разом із Вашингтон Пост, принесла журналісту тієї газети, Джину Вайтгартену престижну Пулітцерівську премію в 10 000 доларів, а на відомого Джошуа Белла пересічні вашингтонці практично не звернули уваги, коли він перебував у вигляді звичайного вуличного музиканта. Хоча його виконання було майстерне та й сама скрипка Страдіварі, на якій він грав, коштувала понад 3 мільйони доларів. 

Сьогодні наше Євангеліє переносить нас у Назарет, місто, в якому виріс і став чоловіком Син Божий. В Назареті була синагога, з Назарету віруючі юдеї ходили до Єрусалиму, назаряни також чекали на прихід Месії-Христа. Але якого Христа чекали вони? Пророки їм проповідували про грядуще Царство Небесне. І вони також проповідували, що, аби мати вічне життя в Царстві Небеснім має прийти Месія-Христос. 

Ось як прихід Христа, проголошував, наприклад, Ісая: «Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати! Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його... Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! 

Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст... Від утиску й суду Він забраний був, і хто збагне Його рід? Бо з краю живих Він відірваний був, за провини Мого народу на смерть Його дано... І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани... Та зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому. Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх, то побачить насіння, і житиме довгії дні, і замір Господній рукою Його буде мати поводження!» (Іс. 53:1-10). 

Але народові хотілося Месію-Христа-Визволителя і Завойовника. Їм хотілося мати національний рай на землі! Їм хотілось свободи і панування вже тут і зараз! Як і нам хочеться здоров’я і всякого добра просто тут і зараз. І юдеям в Назареті, і нам буває хочеться раптових і водночас грандіозних змін обов’язково на краще, аби все погане залишилось позаду, а попереду був лише рай тут, на цій землі, у цьому світові, який лежить у злі. 

Але коли приходить Син Божий і починає говорити в Назареті, коли Месі-Христос нарешті приходить у синагогу та починає навчати, то що кажуть його земляки? Вони кажуть: ««Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами?» 

Ці слова їхні були недобрі. Бо вони не раділи і не казали: «Як добре, що Ісус проповідує саме тут! Ох, який Він мудрий! Він точно Месія-Христос! Яке благословення, що Він тут виростав і ми знаємо Його матір, Марію і всіх Його братів і сестер! Воістину благословенний Назарет!»  

Не це означали їхні слова. Бо ми чуємо «І вони спокушалися Ним...» Їхні слова виражали сумнів у Христовій мудрості. Вони не довіряли Його чудам. Якби ж то вони Його не знали, якби Він не виростав посеред них і в них на очах, то вони би чули все і бачили би все по-іншому. А так вони бачили перед собою міського теслю, столяра, який раптом почав робити чуда та проголошувати надзвичайно мудрі речі. 

Тож вони не могли прийняти ані Ісусової проповіді, якою мудрою вона не була б, ані Його чуд, якими б не були вони вражаючими та величними. Вони спокусились Христовим походженням, Його земним ремеслом, Його родиною і Його місцем проживання. Як і ми, буває, не можемо серйозно прийняти слів, які до нас лунають звичайними українськими словами з Біблії або нехтуємо можливістю прийти до Святої Вечері, аби у звичайному хлібові та вині отримати істинні тіло Христове та Його кров? 

Проста мова, прості слова, простий хліб і вино, проста церква можуть стати нам на заваді побачити Месію-Христа, поклонитись Йому і від Нього та в Ньому отримати прощення усіх наших гріхів і провин, спасіння і вічне життя. Хай Бог боронить, аби нас колись стосувались слова, які Господь промовив у відповідь на невірство Його земляків. 

Він сказав: «Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм». Ці слова Сина Божого стали крилатим висловом і серед українців. Зазвичай ми чуємо лише першу половину цього вислову – про вітчизну, але забуваємо про родину і про дім, хоча в них часто істинні християни зустрічають найбільше опору своїй щирій вірі у Христа. Бо інколи і родина, й дім не можуть прийняти того, що той чи та, кого вони знали раніше і був звичайним грішником чи грішницею раптом змінився. 

Та й зміна була би ще півбіди. Змінився, то й живи собі тихенько. Тихе життя ще сяк-так вони прийняли б. Але коли ти починаєш докоряти за гріх і вказувати на прощення гріхів, спасіння і вічне життя в Ісусі Христі – ось цього вони часто прийняти не можуть і стають діти проти батьків, невістка – проти свекрухи і так далі, як каже Господь в Євангелії від Матвія (10) і Луки(12). 

Так буває, коли є зміна в мові та поведінці звичайних людей. Але щодо Христа, то Він не змінювався. Він одвіку був Бог Син. А якщо зміна настала, то вона настала лише в тому, що Він у часі зодягнувся в людську плоть. Вічний Бог стався істинною людиною – такою як ми, але без гріха. Людське тіло стало на заваді назарянам у Назарянині побачити Бога – Того, Ким Він воістину був – їхнім Богом і Спасителем.  І нашим Богом, і Спасителем. 

Назаряни не впізнали Його як і вашингтонці не впізнали  славетного скрипаля-віртуоза Джошуа Белла, який грав для них чудесні твори на скрипці Страдіварі. Вони дивились на зовнішність, на бейсболку, а не слухали музики і не звертали уваги на інструмент та його виняткове звучання. Образ Белла змінився – через його одежу і «сцену». 

А Божий Син зодягнувся у людську плоть і «сценою» Його викупного діла став світ.  «Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку… Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До своїх Воно прибуло, та свої відцурались Його» (Ів. 1:1, 2, 10, 11). Але Ісус не відцурався їх і не відцурався нас. Ісус прийшов, аби прожити досконале і святе життя на нашому місці і замість нас. 

І Він так зробив. Він не мав ані плями, ані вади гріха, однак з любові до кожного з вас, любі брати і сестри, Він віддав Себе Самого у жертву повну, святу і досконалу за всі наші гріхи та провини. Він став і навіки залишається Ягням Божим, що на Себе гріх світу бере – усі ваші гріхи і всі мої гріхи. І обмиває їх усі до одного Своєю святою і невинною кров’ю на хресті Голгофи. 

Апостол Іван підбадьорює нас не приховувати наші гріхи від Ісуса і не впадати через них у відчай. Він каже: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха. Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправедності всілякої» (1 Ів. 1:7-9). 

Ісусова кров, пролита на хресті, очищує нас від усякого нашого гріха, від неправедності всілякої. Ісусовою кров’ю ми причащаємось і сьогодні у вині Святої Євхаристії в ній і з нею, отримуючи прощення гріхів, і спасіння, і воскресіння. Бо Ісус на третій день по хресній смерті, воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього був виправданий, проголошений невинним і мав теж воскресіння і вічне життя в Його Царстві. 

Любі брати і сестри, життя є там, де є Ісус, бо Він є Життя. Його прихід був не задля  релігійного чи наукового експерименту. Він, Життя, прийшов, аби ми переходили зі смерті до життя. Бо Ісус Христос - це Життя.  Сьогодні це Життя лине до нас зі словами Євангелія у проповіді та в Таїнстві. Ісус-Життя завжди є в них і в них Він заповів нам Його шукати та отримувати. І в них Він їх нам завжди дає: прощення гріхів, спасіння, воскресіня і вічне життя, і Свою невимовну та невпинну любов і опіку. За всяких обставин. В Його святе Ймення. Амінь. 

А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте! (1 Сол. 5:23, 24). Йому нехай буде